«Тренуй свою пам’ять»: лист Умберто Еко онукові, який варто прочитати кожному

Поділитися

19 лютого 2016 року на 84-му році життя помер один із найвидатніших письменників сучасності, вчений та філософ Умберто Еко. Всесвітню популярність йому приніс роман “Ім’я троянди”, який він написав у 48 років. До цього він складав лише невеликі оповідання. А також був автором понад двох десятків наукових праць з філософії, теорії мистецтва та літератури, лінгвістики та семіотики. Еко викладав в Оксфорді, Гарварді, Єльському, Колумбійському університетах, також вів семінари та виступав із лекціями у країнах Східної Європи, включаючи СРСР. Свій останній роман «Нульовий номер» опублікував у 2015 році. У його творчості відбито багато проблем сучасності.

 Умберто Еко написав цей лист до свого онука-школяра. Обов’язково прочитайте його, якщо у вас є діти, які народилися в епоху інтернету і не мають поняття, як ми обходилися без всесвітньої мережі раніше. Втім, тим, хто звик до інтернету вже дорослим, також корисно прочитати.

Мій дорогий онук,

я не хотів би, щоб цей різдвяний лист звучав надто повчально, у дусі Де Амічіса (Едмондо де Амічіс — італійський письменник ) , і проповідував би любов до наших ближніх, батьківщини, людства тощо. Ти не став би до цього прислухатися (ти вже дорослий, а я занадто старий), оскільки система цінностей настільки змінилася, що мої рекомендації можуть бути недоречними.

Отже, я хочу дати тільки одну пораду, яка може стати в нагоді тобі на практиці зараз, коли ти користуєшся своїм планшетом. Я не даватиму тобі поради не займатися цим зі страху здатися дурним старим. Адже я й сам ним користуюся.

Я хотів би поговорити з тобою про хворобу, яка вразила твоє та попереднє покоління, яке вже навчається в університетах. Я говорю про втрату пам’яті.

Це правда, що якщо ти захочеш дізнатися, хто такий Карл Великий або де знаходиться Куала-Лумпур, то ти зможеш натиснути кнопку і відразу дізнатися все з інтернету. Роби це, коли тобі потрібно, але, отримавши довідку, намагайся запам’ятати її зміст, щоб не шукати вдруге, коли ці знання тобі знадобляться у школі, наприклад. Погано те, що розуміння того, що комп’ютер може будь-якої миті відповісти на твоє запитання, відбиває в тебе бажання запам’ятовувати інформацію. Цьому явищу можна навести таке порівняння: дізнавшись, що з однієї вулиці до іншої можна дістатися автобусом або метро, ​​що дуже зручно у разі поспіху, людина вирішує, що в неї більше немає необхідності ходити пішки.

Але якщо ти перестанеш ходити, то перетворишся на людину, яка змушена пересуватися в інвалідному візку.

О, я знаю, що ти займаєшся спортом і вмієш керувати своїм тілом, але повернемося до твого мозку.

Пам’ять подібна до м’язів твоїх ніг. Якщо ти її перестанеш тренувати, то вона стане в’ялою, і ти перетворишся на ідіота. Крім того, всі ми в старості ризикуємо захворіти на хворобу Альцгеймера, і один із способів уникнути цієї неприємності полягає в постійному тренуванні нашої пам’яті.

Ось у чому полягає мій рецепт. Щоранку вивчай якийсь короткий вірш, як змушували нас робити в дитинстві. Можна влаштовувати змагання з друзями на найкращу пам’ять. Якщо тобі не подобається поезія, то ти можеш запам’ятовувати склад футбольних команд, але ти повинен знати гравців не тільки команди Римського клубу, а й гравців інших команд, а також їхні колишні склади (уяви, що я пам’ятаю імена гравців Туринського клубу, які були на борту літака, що зазнав катастрофи на пагорбі Суперга: Бачігалупо, Балларін, Марозо і так далі). Змагайтеся у тому, хто краще пам’ятає зміст прочитаних книг: чи пам’ятають твої друзі імена слуг трьох мушкетерів та д’Артаньяна (Грімо, Базен, Мушкетон та Планше)… А якщо ти не хочеш читати «Трьох мушкетерів» (хоча ти не знаєш, що при цьому втрачаєш), то пророби подібну гру з тією книжкою, яку ти прочитав.

Це здається грою, та це і є гра, але ти побачиш, як твоя голова наповниться персонажами, історіями та різними спогадами. Ти спитаєш, чому колись комп’ютер називали електронним мозком. Це тому, що він був задуманий за моделлю твого (нашого) мозку, але у людського мозку більше зв’язків, ніж у комп’ютера.

Мозок – це такий комп’ютер, який завжди з тобою, його можливості розширюються в результаті вправ, твій настільний комп’ютер після тривалого використання втрачає швидкість і через кілька років вимагає заміни. А твій мозок може прослужити тобі до 90 років, і в 90 років, якщо ти його тревуватимеш, ти пам’ятатимеш більше, ніж пам’ятаєш зараз. Він також безкоштовний.

Потім ще є історична пам’ять, яка не пов’язана з фактами твого життя або з тим, що ти прочитав. Вона зберігає ті події, що трапилися до твого народження.

Сьогодні, якщо ти вирушаєш до кінотеатру, ти маєш прийти до початку фільму. Коли фільм починається, тебе як би весь час ведуть за руку, пояснюючи, що відбувається. У мої часи можна було увійти до кінотеатру будь-якої миті, навіть у середині фільму. Багато подій траплялося до твого приходу, і доводилося домислювати те, що відбувалося раніше. Коли фільм розпочинався спочатку, можна було побачити, чи правильна твоя реконструкція. Якщо фільм подобався, можна було залишитися і подивитися його ще раз. Життя нагадує перегляд фільму за моїх часів. Ми народжуємось у момент, коли вже, за сотні тисяч років, відбулося багато подій, і важливо зрозуміти, що ж трапилося до нашого народження. Це потрібно для того, щоб краще зрозуміти чому сьогодні відбувається стільки нових подій.

Сьогодні школі (крім твого власного кола читання) слід навчити тебе запам’ятовувати те, що трапилося до твого народження, але їй це погано вдається. Різні опитування показують, що сьогоднішня молодь, навіть університетська, народжена в 1990 році, не знає, а, можливо, не хоче знати про те, що відбувалося в 1980 році, вже не кажучи про те, що було 50 років тому. Статистика каже, що коли молодих людей запитують, хто такий Альдо Моро, то вони відповідають, що він очолював «Червоні бригади», а він був убитий членами цієї підпільної ліворадикальної організації.

Діяльність «Червоних бригад» для багатьох залишається таємницею, адже вони були присутні на політичній сцені лише 30 років тому. Я народився 1932 року, через 10 років після приходу фaшuстiв до влади, але я знав, хто був прем’єр-міністром у часи маршу до Риму. Можливо, у фaшucтcькiй школі мені розповіли про нього, щоб пояснити, яким дурним і поганим був цей міністр («боягузливий факт»), зміщений фашucтaмu. Нехай так, але я про це знав. Але залишимо осторонь школу. Сьогоднішня молодь не знає артисток кіно двадцятирічної давнини, а я знав, хто така Франческа Бертіні, котра знімалася в німому кіно за 20 років до мого народження. Можливо, так було, бо я гортав старі журнали, звалені в коморі нашого будинку. Я і тобі пропоную перегортати старі журнали, бо це допомагає зрозуміти те, що відбувалося до твого народження.

Але чому важливо знати про події далекого минулого? Тому що часто подібні знання допомагають зрозуміти хід сьогоднішніх подій і в будь-якому випадку, як знання складу футбольних команд, допомагають збагатити нашу пам’ять.

Врахуй, що ти можеш тренувати свою пам’ять не лише за допомогою книг та журналів, а й за допомогою інтернету. Він придатний не тільки для того, щоб розмовляти з твоїми друзями, а й для вивчення світової історії. Хто такі хети та камізари? Як називалися три кораблі Колумба? Коли вимерли динозаври? Чи був штурвал на Ноєвому ковчезі? Як називався предок бика? Сто років тому було більше тигрів, ніж зараз? Що ти знаєш про імперію Малі? Хто розповів про неї? Хто був другим татом в історії? Коли було створено Міккі Маус?

Я міг би продовжувати ставити питання до нескінченності, і вони стали б чудовими темами для дослідження. Все це треба пам’ятати. Настане день, і ти постарієш, але ти відчуватимеш, що прожив тисячу життів, ніби ти брав участь у битві при Ватерлоо, був присутній при вбивстві Юлія Цезаря, побував у тому місці, де Бертольд Шварц, змішуючи у ступці різні речовини у спробі отримати золото, випадково винайшов порох і злетів у повітря (і так йому й треба!). А інші твої друзі, які не прагнуть збагатити свою пам’ять, проживуть лише одне власне життя, монотонне і позбавлене великих емоцій.

Отже, збагачуй свою пам’ять і завтра вивчи на пам’ять La Vispa Teresa (один з найвідоміших дитячих віршиків в Італії).