Ну скажіть, хто любить вас будь-якого — хворого чи здорового, товстого чи худого, старого чи молодого, веселого чи злого, щасливого чи нещасного…?! Тільки мама та ваш собака. А без уваги, без зустрічної відданості, співчуття, довгих розмов і визнання ваших помилок — так взагалі тільки собака.
Зізнайтеся, скільки разів ви гаркали на неї і вигукували їй те, що не наважувалися, а хотіли відвантажити начальнику, сусідці, чоловікові чи дружині, чи ще комусь!
А скільки, переминаючись з лапи на лапу, вона чекала і терпіла біля дверей, поки ви наговоритеся по телефону, дочекаєтеся, поки скінчиться дощ, вп’яте вип’єте чаю і вдасте, що ви не здогадуєтеся, чого вона чекає з благаючим виглядом, хоча повинна була б тяпнути вас за дупу за таке бездушне ставлення!
А скільки разів, задихнувшись від туги, від неприємностей, від образи, ви обіймали свою псину міцніше, ніж своє перше кохання, і вона лікувала вас від усіх цих бід мокрим холодним носом і гарячим ніжним язиком.
І за все це вони нічого не просить натомість і безмірно щасливі просто тому, що ви поруч, а якщо ще й покладете руку на голову або почухаєте пузо, ви подаруєте їм цілий всесвіт.
Собака приходить у ваш будинок за вашим бажанням і може піти з вашої волі, але все своє життя він присвячує вам. Одне важко їй пробачити — те, що її життя коротше за людське і завжди доводиться прощатися.
Але й у цьому вони не винні. Як сказав колись один хлопчик, на відміну від людей собаки народжуються одразу з умінням любити, їм не треба витрачати половину життя, щоб цьому навчитися. Напевно, тому їм так трохи відпущено часу — на любов йде дуже багато сил…
Так що неважливо, який день сьогодні, погладьте і дайте кісточку собачці, який зустрівся на вашому шляху – ви потішите і підгодуєте величезну любов, яка виляє хвостом вам назустріч!»
Автор – Тетяна Хохріна