На Спітакському цвинтарі у Вірменії серед сотень могил з однаковою датою смерті – 7 грудня 1988 року – є одна без хреста, зірки чи фотографії.
На пам’ятнику тільки ім’я: Жужа.
Під час страшного землетрусу, який забрав життя 25 000 людей, Жужа — звичайна двірня — зробила неможливе.
Вона врятувала однорічну дівчинку, яка опинилася з нею під завалами.
Чотири дні (!!!) собака гріла немовля своїм теплом, і, можливо, годувала своїм молоком – інакше як пояснити, що дитина вижила?
Коли рятувальники влаштовували хвилини тиші, щоб почути живих людей під купою каміння та піску, Жужа вила. Але тварини не були в пріоритеті, люди важливіші…
І тоді Жужа зробила те, чого ніколи не робила раніше — трохи прикусила дитину. Дівчинка заплакала, і завдяки цьому їх обох — заплакане маля й виснажену собаку — дістали з-під завалів.
Жужа прожила у родині Лали Сар’ян ще 12 років.
А коли Жужа померла, рідні Лали поховали її на Спітакському цвинтарі серед інших людських могил…
Нехай не за правилами, зате за заслугами.