Якби моя баба зараз була б жива і до неї приїхали журналісти записувати родинний галицький рецепт випікання пасок, то моя баба їм би розказала:
«Беремо 50 яєць, але файних домашніх, а не тево гімно з маґазину.
Яйця на паску мусять мати жовті жовтки.
Чотри кілограми борошна, яке треба добре просіяти через сито, шоб паска вдалася, як пух.
Дві літрі молока. Пів кілограма масла.
Трохи олії, оцту, солі. Родзинки.
І кільо цукру»
Баба би хтіла далі повідати, як треба всьо замішувати, але тут здивовані журналісти її б зупинили і перепитали:
«А то не забагато стільки яєць, цукру? Скільки ж ви пасок випікаєте?»
Баба здивовано б на них глянула, як на лайдаків, поставила б руки в боки і спокійно б продовжила:
«Яке замало! 2 відра тіста виходить. І буде десь 30 пасочок. Як до Провідної неділі не стане, то ше замішу.
А цукру в паску треба давати багато, паска мусить бути солодка, як дівочий писочок.
А в цьому році треба ше більше пекти, щоб і на військо передати. І цукру треба більше дати, шоб наші хлопці і дівчата мали багато сили ворогів бити»
Ну, а далі журналісти б почали витягувати камери, щоб зафільмувати сам процес випікання, а не тільки записати рецепт.
Але на цьому їхній сюжет би закінчився.
Давній бабиний рецепт має одну споконвічну особливість: всіх виганати з хати, коли паски печуться.
«Прошу пане, — сказала би баба, — вступітьсі мені з хати і не показуйте варяцій з тими вашими тіліфонами.
Бо, як не вступитеся, то ще дістанете шматкою по писку.
Поки паски печуться має бути тиша і спокій.
Йдіть во ліпше в другу кімнату до образів і помоліться: 10 разів «Отче наш», 10 разів «Богородице Діво», 10 разів «Вірую» і ще молитву таку сильну про Ангела-охоронця я вас навчу».
І баба би пекла паски. Молилася б усіма молитвами і пекла.
Колись ми малими вже тільки з одного бабиного погляду розуміли, що почався процес таїнства. Не можна було в хаті голосно говорити і, боронь Боже, сваритися чи навіть щось погане думати. Баба казала, що паски тоді не вдаються, тріскаються, бо відчувають кожне погане слово.
А потім би перехрестила кожну пасочку і зі словами «Господи поможи! Дух святий із нами» відправила б паски у піч.
А коли б паски уже спеклися баба би віддала більшу частину подивованим журналістам і сказала б:
«Христос воскрес не заради того, щоб ми мали що їсти, Він воскрес, щоб між нами була любов. Везіть на передову. Най воскресне Україна!»
Христя Кішик