В кінці 90-х років минулого століття в електричній компанії в Детройті працював молодий механік за 11 доларів в тиждень. Працював він по 10 годин на день, а приходячи додому, часто по півночі працював у себе в сараї, намагаючись винайти новий тип двигуна. Його батько вважав, що хлопець витрачає час даремно, сусіди називали божевільним, ніхто не вірив, що з цих занять вийде щось путнє. Ніхто, крім його дружини…
Вона допомагала йому працювати ночами, по кілька годин тримаючи над його головою гасову лампу. Синіли руки, зуби цокотіли від холоду, вона раз у раз підхоплювала простуду, але … Вона так вірила в чоловіка! Через роки з сараю пролунав шум. Сусіди побачили, як по дорозі без коня, в одному возі їхали божевільний і його дружина. Дивака звали Генрі Форд.
Коли, беручи інтерв’ю у Форда, якийсь журналіст поцікавився, ким би Форд хотів бути в іншому житті, геній відповів просто: «Ким завгодно… Аби поруч зі мною була моя дружина».