Цей лист 83-річна жінка написала своїй подрузі. Останній рядок – безцінно! ЙОГО ВАРТО ПРОЧИТАТИ КОЖНОМУ!

Поділитися


“Дорога Берто!
Сьогодні мені 83, і я хочу поділитися з тобою однією важливою думкою, яку дізналася за життя.


Тобі зараз 60, і я була б щаслива, якби хтось надіслав мені такий лист 23 роки тому…


Зараз я все частіше читаю – і все рідше витираю пилюку.


На дачі я годинами можу сидіти на ганку і насолоджуватися виглядом – мені тепер начхати, що на грядці бур’яни.


Я все ще працюю, але нікому не раджу витрачати на це надто багато часу-час із сім’єю набагато важливіший…


Життям треба насолоджуватися, а не просто «терпіти» його.


Дивно, яким ясним стало моє мислення зараз, коли вже нічого не виправити.


Я більше не намагаюся заощадити під час кожної покупки.


Всі найкрасивіші скатертини, простирадла та сервізи я стала використовувати щодня, а не лише з «особливої нагоди».


Коли йду в магазин за продуктами, одягаю все найкрасивіше.


Зауважила, що коли добре виглядаєш, набагато легше розлучатися з грошима.


Я зрозуміла, що не треба чекати «особливого випадку», щоб скористатися найулюбленішими та найдорожчими парфумами. Таке дивовижне почуття: пахнеш, коли йдеш у банк чи до лікаря.


Мене більше не злять всі ті дрібниці, які так часто псували мені настрій раніше: незакінчені домашні справи, непривітні касири в супермаркеті або бачок у вбиральні.


У моєму житті більше ніяких «наступного тижня» чи «Колись».
Все найцікавіше я роблю зараз.


Щоранку я питаю себе: «А що б я сьогодні робила, якби точно знала, що завтра вже не прокинусь?». Це протверезить.


Якби я дізналася, що мої дні пораховані, я розлютилася б. Я розлютилася б, що мало говорила чоловікові, як сильно я його ціную. Я розлютилася б, що не написала листи, які збиралася написати.


Я тепер частіше дзвоню дітям і намагаюся при кожній нагоді вибачитися, за щось у розмові з подругами.


Я намагаюся радіти кожній дрібниці, як дитина, частіше говорити людям, як я їм вдячна, та й просто хвалити те, що мені подобається.


Роки, які кожному з нас залишилися, – це подарунок, а не щось, що нібито в тебе ще є.


Ніхто нам нічого не гарантував, навіть завтрашній день. Ніхто нам нічого не винен. Кожен крок – це лише наш вибір.


І щоранку, розплющуючи очі, я кажу собі, що сьогодні — особливий день.

Щодня, кожна хвилина, кожен вдих – це справжній подарунок від Бога.

Можливо, наше життя — це не та пісня, яку ми хотіли б почути. Але поки ми тут ми все ще можемо танцювати”.

Любіть себе і цінуйте кожну мить свого життя!

Ви прикрашаєте цей світ собою!