Краса завжди в очах того, хто дивиться.
Почула, як чоловік сказав в перукарні дівчині: «Лена, бачиш, і з твоїх трьох волосин можна зробити зачіску!». Одразу згадала, як в мої 20 хлопець говорив: «ти така гарна, тільки не носи підбори, бо виглядаєш як чапля». Ще він казав: «ти пахнеш дитинкою» — я не знала, чи це комплімент, чи вирок. Ще: «ти дуже талановита, але не розмахуй руками, коли розказуєш ідеї, це не серйозно».
Найгірше те, що коли ти любиш, ти в усе віриш. Не розмахуєш, не носиш, і навіть дякуєш за комлімент, який не комплімент, а повне лайно.
Насправді все просто. Хтось побачить твої зморшки та шрами, а хтось тільки твою усмішку. Хтось бачить просто дівчину: сукню, пальто, здивується, що носиш кросівки зимою, а хтось здивується, що раніше міг жити без тебе і твоїх очей.
Хтось порахує твої кілограми, вік і підписників в інстаграмі, а хтось не помічає нічого, окрім того, що поруч з тобою стає кращою версією себе. Хтось злякається, що у тебе є дитина, хтось прийме її як свою, швидко, безальтернативно, ніби так і мало бути. Ніби так і було завжди.
Хтось буде роками казати «я ще не готовий», хтось візьме тебе за руку і скаже: «все ясно, ти моє щастя». Хтось скаже: «не розмахуй руками», а хтось: «коли ти розказуєш, я як зачарований» і тоді ти знову змахнеш, але вже не руками, а крилами.
Хтось буде шукати в тобі тільки радість, а хтось сам стане радістю для тебе. Для когось тебе завжди буде забагато, а для когось — завжди мало, бо ти — його найбільший допінг, єдина потреба, єдине справжнє бажання.
Хтось буде дивитися і бачити втому, і синці під очима, і волосся в чертіякому хвостику, а хтось побачить маленьку дівчинку, яка просто хоче на ручки. І візьме. Просто візьме на ручки.
Краса завжди в очах того, хто дивиться.
Дивиться з любов’ю.
На вас.
Нехай знайдеться, обов’язково. А якщо вже тут — нехай буде з вами завжди❤️