“Дорога Берто!
Сьогодні мені 83, і я хочу поділитися з тобою однією важливою думкою, яку дізналася за життя.
Тобі зараз 60, і я була б щаслива, якби хтось надіслав мені такий лист 23 роки тому…
Зараз я все частіше читаю – і все рідше витираю пилюку.
На дачі я годинами можу сидіти на ганку і насолоджуватися виглядом – мені тепер начхати, що на грядці бур’яни.
Я все ще працюю, але нікому не раджу витрачати на це надто багато часу-час із сім’єю набагато важливіший…
Життям треба насолоджуватися, а не просто «терпіти» його.
Дивно, яким ясним стало моє мислення зараз, коли вже нічого не виправити.
Я більше не намагаюся заощадити під час кожної покупки.
Всі найкрасивіші скатертини, простирадла та сервізи я стала використовувати щодня, а не лише з «особливої нагоди».
Коли йду в магазин за продуктами, одягаю все найкрасивіше.
Зауважила, що коли добре виглядаєш, набагато легше розлучатися з грошима.
Я зрозуміла, що не треба чекати «особливого випадку», щоб скористатися найулюбленішими та найдорожчими парфумами. Таке дивовижне почуття: пахнеш, коли йдеш у банк чи до лікаря.
Мене більше не злять всі ті дрібниці, які так часто псували мені настрій раніше: незакінчені домашні справи, непривітні касири в супермаркеті або бачок у вбиральні.
У моєму житті більше ніяких «наступного тижня» чи «Колись».
Все найцікавіше я роблю зараз.
Щоранку я питаю себе: «А що б я сьогодні робила, якби точно знала, що завтра вже не прокинусь?». Це протверезить.
Якби я дізналася, що мої дні пораховані, я розлютилася б. Я розлютилася б, що мало говорила чоловікові, як сильно я його ціную. Я розлютилася б, що не написала листи, які збиралася написати.
Я тепер частіше дзвоню дітям і намагаюся при кожній нагоді вибачитися, за щось у розмові з подругами.
Я намагаюся радіти кожній дрібниці, як дитина, частіше говорити людям, як я їм вдячна, та й просто хвалити те, що мені подобається.
Роки, які кожному з нас залишилися, – це подарунок, а не щось, що нібито в тебе ще є.
Ніхто нам нічого не гарантував, навіть завтрашній день. Ніхто нам нічого не винен. Кожен крок – це лише наш вибір.
І щоранку, розплющуючи очі, я кажу собі, що сьогодні — особливий день.
Щодня, кожна хвилина, кожен вдих – це справжній подарунок від Бога.
Можливо, наше життя — це не та пісня, яку ми хотіли б почути. Але поки ми тут ми все ще можемо танцювати”.
Любіть себе і цінуйте кожну мить свого життя!
Ви прикрашаєте цей світ собою!